Ливарний кокс є критично важливим матеріалом у ливарній промисловості, що забезпечує необхідне джерело тепла та середовище хімічного відновлення для процесу плавлення. На відміну від металургійного коксу, ливарний кокс вимагає вищої -міцності після реакції (CSR > 60%), нижчої реакційної здатності (CRI < 30%) і більш стабільних характеристик горіння. Високоякісний-ливарний кокс зазвичай має вміст золи нижче 10–12%, вміст сірки менше 0,7% і летких речовин близько 1,5%, що забезпечує стабільну температуру плавлення та-високу чистоту розплавленого заліза.
Сучасне ливарне виробництво коксу в основному використовує високо{0}}якісне низько{1}}летке вугілля (наприклад, коксівне та жирне вугілля) у точних пропорціях і оптимізує структуру коксу за допомогою спеціальних процесів коксування, зокрема сухого гасіння (CDQ). Ключові фізичні показники включають: міцність на зруйнування (M40) > 85%, стійкість до стирання (M10) < 8%, а пористість контрольована в межах 35–45%. Ці параметри безпосередньо впливають на проникність вагранки, ефективність плавки та якість розплавленого чавуну.
Міжнародна асоціація ливарників (IFA) класифікує ливарний кокс за трьома класами: найвищий клас для високо-точного лиття, клас 1 для лиття автомобільних деталей і клас 2 для загального лиття. Вибір відповідного сорту може збільшити ефективність плавлення на 15-20% і зменшити загальне споживання енергії на 8-12%. У зв’язку з посиленням екологічних норм попит на ливарний кокс із низьким вмістом-викидів (з низьким вмістом сірки та азоту) швидко зростає, щорічно зростаючи на 18%.
